РІЗНИЦЯ МІЖ ПРОБІОТИКОМ ТА СИНБІОТИКОМ
Мікроорганізми є невід’ємною частиною життя людини. Кількість клітин мікроорганізмів, які співіснують з організмом людини, значно перевищує число клітин макроорганізму, в співвідношенні 1:9. Таким чином, стає зрозуміло, наскільки ми, наше здоров’я, стан імунного захисту, функціонування різних систем тощо залежить від того, які саме бактерії, в якому співвідношенні співіснують з нами, заселяючи наш організм.
Відомо, що практично всі оболонки нашого організму населені мікрофлорою. В ідеалі - нашою індивідуальною, корисною, а на практиці (при ослабленні організму, впливі зовнішніх несприятливих факторів, захворюваннях) – додаються й шкідливі організми. І наша власна мікрофлора бореться з ними, захищаючи організм від втручання сторонніх мікробів. Отже, дуже важливо знати, як відновити власну мікрофлору, допомогти їй підтримувати сталий склад та ефективно виконувати свої функції. Якщо ви практично здорові, то це – повноцінне харчування, фізична активність та відсутність шкідливих звичок.
Проте, якщо ви захворіли, приймали антибіотики тощо, з великою ймовірністю вам будуть потрібні допоміжні засоби для відновлення власної мікрофлори, а саме пробіотики та пребіотики або синбіотики. І найчастіше питання щодо проблем з мікрофлорою та потребі у її відновленні пов’язані із симптомами з боку травного тракту (пронос, діарея, здуття та болі в животі) та з необхідністю лікування кишечника.
Нормальна мікрофлора кишечника представлена різними штамами біфідо- та лактобактерій, а також кишкової палички (непатогенними штамами), стрептокока та протея. І основним продуктом харчування для них є складні вуглеводи. Натомість патогенні, шкідливі мікроорганізми харчуються в основному білками. Отже, можна впливати на склад та функціонування мікрофлори кишечника, коригуючи харчування, щоб створити сприятливе середовище в кишечнику, а також підтримати корисну мікрофлору, а при потребі приймаючи препарати пребіотиків та пробіотиків.
Відмінності між пробіотиками та пребіотиками, і що таке синбіотик?
Отже, пробіотики, за визначенням ВООЗ 2001 року, - це живі непатогенні для людини мікроорганізми, які при їх застосуванні в адекватній кількості сприяють покращенню здоров’я організма-господаря, допомагаючи відновити власну мікрофлору та згубно впливають на умовно-патогенні бактерії.
При підборі штаму бактерії для пробіотичного препарату до нього застосовують певні вимоги: бактерія має бути безпечна, (без патогенних властивостей), кислотостійка (або виробники забезпечують кислотостійку капсулу), а також має виживати в просвіті кишечника. Більшість пробіотиків – це лакто- або біфідобактерії, тобто ті, які присутні в нормальній мікрофлорі кишечника людини, і відповідно придатні для лікування кишечника.
Пребіотики – це продукти не мікробного походження, а рослинного (овочі, фрукти, злаки), і їх дія полягає в тому, що вони сприяє вибірковій стимуляції росту корисних мікроорганізмів флори кишечника та мають позитивний вплив на здоров’я макроорганізму. Фактично це харчовий субстрат для бактерій – наприклад, інулін, лактулоза, клітковина, неперетравлені залишки їжі.
Синбіотики – це комплексний препарат, який поєднує в собі два попередніх поняття, тобто пробіотики та пребіотики, живі корисні мікроорганізми та субстрат для них. Отже, на питання, а як відновити мікрофлору, є подвійна ефективна відповідь. Адже застосовуючи синбіотики, можна забезпечити як заселення корисної мікрофлори, так і одночасно створити умови для її ефективного функціонування, що бути сприяти ефективному лікуванню кишечника.
Література
- Hill C., Guarner F., Reid G. et al. Expert consensus document. The International Scientific Association for Probiotics and Prebiotics consensus statement on the scope and appropriate use of the term probiotic // Nat. Rev. Gastroenterol. and Hepatol. 2014. Vol. 11 (8). P. 506–514.
- Markowiak P., Śliżewska K. Effects of Probiotics, Prebiotics, and Synbiotics on Human Health // Nutrients. 2017. Vol. 9 (9). P. 1021–1051.
- Pandey K. R., Naik S. R., Vakil B. V. Probiotics, prebiotics and synbiotics- a review // J. Food Sci. Technol. 2015. Vol. 52 (12). P. 7577–7587.