Закреп

Закреп

Запор - це порушення спорожнення кишечника (затримка стільця), більше двох діб. До нього відносять і неповне звільнення кишечнику, що супроводжується відчуттям дискомфорту.

Для більшості людей хронічну затримку випорожнення кишечника більш ніж на 48 год слід розглядати як закреп (запор) [1].

У літніх людей запори зустрічаються в середньому в 1,8 рази частіше, ніж у більш молодих, а у людей похилого віку - в 2,4 рази частіше.

Причини запору

До групи ризику захворювання входять люди, чия професійна діяльність связаная із сидячим способом життя - гіподинамією. Це - водії, продавці, вчителі, програмісти та ін. Також, до групи входять люди, що мають надмірну вагу і будь-якими порушеннями обміну речовин.

Причинами запору можуть бути:

  • дефіцит рідини протягом доби або неповноцінне харчування (харчові або аліментарні запори)
  • неврози і психози, що порушують природні умовні рефлекси (невротичні запори)
  • хронічні і гострі захворювання органів (органічні запори)
  • хвороби кишечника, наприклад, коліт або геморой (запальні запори)
  • порушення проходження харчових відходів в кишечнику, наприклад, при спайках або папіломах (механічні запори)
  • отруєння будь-якого характеру, наприклад, наркотичними лек.средствамі (токсичні запори)
  • хвороби гормональної системи, наприклад, запалення яєчників - аднексит (ендокринні запори) [2].

Всі зазначені причини призводять до порушення рівноваги кишкової мікрофлори (мікробіоти) з переважанням патогенних (хвороботворних) або умовно патогенних мікроорганізмів.

Симптоми запорів:

Відомі 4 типи закрепів: атонічні (відсутності тонусу м'язів в кишкової стінки), гіпотонічні (знижений тонус м'язів кишкових трубок), спастичні (спазми кишкових м'язів) і змішані.

Симптоми при запорах дуже різноманітні і в значній мірі залежать від характеру захворювання, що стало їх причиною. В одних випадках закреп - єдина скарга, в інших - хворі мають велику кількість різних скарг.

  • Частота дефекацій може бути різною: від одного разу на 2-3 дні до одного разу на тиждень і рідше. Кал зазвичай ущільнений, сухий, має вигляд сухих темних кульок або грудок, нагадує овечий; іноді кал може бути бобовидним, стрічкоподібним, шнурообразний [2].
  • У деяких хворих спостерігається так званий запірний пронос, коли при тривалій затримці випорожнення кишечника відбувається розрідження калу слизом, що утворюється внаслідок подразнення стінки кишки.
    збільшення кількості бактерій, що володіють антагоністичною активністю щодо патогенних і умовно патогенних бактерій [5].
  • Іноді хворих турбують болі і відчуття розпирання в животі; полегшення настає після дефекації або відходження газів [2].
  • Досить обтяжливим симптомом може стати здуття живота (метеоризм), що обумовлено повільним просуванням калу по товстій кишці і підвищеним утворенням газу в результаті діяльності бактерій в кишечнику. Здуття живота, крім власне кишкових симптомів, може супроводжуватися рефлекторними реакціями інших органів, болями в серці, серцебиттям та ін.
  • У хворих при запорах може знижуватися апетит, з'являються відрижка повітрям, поганий смак в роті. Нерідко знижується працездатність, виникають головні болі, болі в м'язах тіла, з'являються загальна нервозність, пригнічений настрій, розбудовується сон.
  • Часті закрепи можуть супроводжуватися змінами шкіри. Вона стає блідою, часто з жовтуватим відтінком, в'ялою, втрачає еластичність.
  • При ентериті (запалення тонкої кишки) запори відзначаються у кожного п'ятого, а при хронічному коліті (запалення товстої кишки) - у кожного другого хворого.

Профілактика і лікування:

Щоб попередити запори слід: вести здоровий спосіб життя, що включає в себе повноцінне і збалансоване харчування, нормальний режим і достатні фізичні навантаження, намагатися уникати стресових ситуацій, а також виробити звичку до стабільного і регулярного звільнення кишечника (краще в один і той же час доби) .
Лікування закрепів, як правило, включає в себе: прийом проносних засобів (краплі чи таблетки Піколакс, свічки з ихтиолом, проносні збори), що очищають кишечник і підсилюють його перестальтику, дієтичне харчування, багате насамперед клітковиною (овочі і фррукти, хліб кислого смаку) і молочно- кислими корисними бактеріями (включаючи прийом пробіотиків), нормализующими кишкову мікрофлору, очисні клізми, а також - більше вживання різних жирів (якщо немає ожиріння). Якщо причиною запору послужили якісь органічні або системні захворювання, то терапія спрямована на нормалізацію їх діяльності, з наступним відновленням роботи самого шлунково-кишкового тракту [3].

Джерела:

  1. 1. Функциональный запор: рациональные подходы к диагностике и лечению. Тематический номер «Гастроэнтерология, Гепатология, Колопроктология», №19/1 ноября
  2. 2. Функциональный запор: рациональные подходы к диагностике и лечению. Г.А. Соловьева. - Тематический номер «Гастроэнтерология, Гепатология, Колопроктология», №19/1 ноября
  3. 3. Запор и его лечение. Кузнецова В.М., Домар Н.А., Зимина М.С. – Еженедельник Аптека №47 (863) 3 декабря 2012г.
  4. 4. Запор: от диагностики к рациональной терапии. Бабак О.Я. Медична газета «Здоров’я України» №18, сентябрь 2008.
  5. 5. Дисбиоз кишечника при функциональном запоре у детей и его коррекция. Белоусова О.Ю. – Тематичний номер «Здоров’я України» ,сентябрь 2012.